Проекції статистичної одиниці

Про дрова і інтернети
бабине літо 2011
bzhyk

Жив був собі Петрик.
Він добре закінчив школу, потім університет, читав мудрі книжки і насолоджувався сучасним мистецтвом. І в один прекрасний момент, десь так року божого дві тисячі тринадцятого він зрозумів, що світ загруз в брехні і беззаконні. І вирішив Петрик то змінити.
Він ходив між люди і казав їм, щоб вони почали жити по-новому. Щоб взяли на озброєння справжні цінності правди і справедливості. І кого він не зустріне, кого не спробує переконати, які аргументи не приводить, всі йому відповідають:
- Розшукай діда Панаса і переконай його. Як ти його переконаєш, то ми будем робити так, як ти скажеш.
"Що за маразм? Хто той дід Панас?" - плювався кожен раз Петрик, - "І чому на ньому світ клином зійшовся?"
Врешті він вирішив, що раз йому стільки людей так каже, то треба все таки так і зробити. Пороспитував людей, а ті відправили його десь в далекі Карпати на найвищу вершину.
Приходить туди Петрик, а там стара гуцульска хата зі смереки, кілька овець, корова. Сидить собі дідок і файку курить.
- Здоровенькі були. - каже Петрик, - То Ви дід Панас?
- І ти здоров будь, - відповідає дідок, - Таки я. А шо треба?
- Та кажуть люди, діду, що то Ви - джерело брехні і беззаконня. Що Вас треба переконати жити правильно. По справедливості, так би мовити.
- А-а-а! Люди всяке кажутью - посміхаючись сказав дідок, - Їсти будеш?
- Та не відмовлюся.
- Бачиш он ту смеречку? Як її зрубаєм, то й сядем вечеряти.
Зрубали смереку, посікли на дрова, поскладали гарно та й сіли вечеряти. Тут дід і питає:
- То що ти там мені хотів розказати?
Петрик зайшовся довгою розповіддю про античну філософію, світову діалектику і метафізику, намагючись переконати діда. Він сподівався, що дід, зрозуміє істину, а потім переконає всіх тих людей, і місія Петрика буде завершина.
Але невстиг Петрик не розказав і малої частини з того, що хотів сказати (він тільки почав було говорити про класичну філософію), як дід, який весь час уважно слухав, сказав:
- Пробач, що перебиваю, але вже пізно. Завтра поговоримо. Лягай он там на лавку і відпочинь: завтра буде новий день і нова смерека.
Цілий тиждень пройшов, як один день: в день рубали смерічку, ввечері дід уважно слухав проповіді Петрика. Особливо зацікавлено дід слухав розповіді про східну філософію, схвально кивав головою, іноді щось розпитував, але ніколи не заперечував. Все це надихало Петрика, що в нього є шанс.

Але щоразу, коли Петрик пропонував діду пояснити то все людям, дідок відповідав:
- Думаю, це марнування часу. Ти мене ще не переконав.
На восьмий день Петрикові набридло, він вирішив, що треба зробити останній ривок. Для цього йому треба було пояснити дідові переваги новітніх технологій, що життя пішло далеко вперед, і що рубати дрова не обов'язково. Тому Петрик дістав свого мобільника, знайшов в інтернеті сайт, де можна було замовити дрова, офоримив замовлення і здійснив проплату. Далі сів біля дверей, лукаво посміхаючись, в очікуванні, поки дід Панас дочитає ранкову ґазету.
Пройшло 5 хвилин і десь в старому дідовому столі дзвенькнуло щось, так ніби прийшла SMS. Дід встав, підійшов до стола, витягнув стареньку Nokia-2110 і сказав:
- Сьогодні маємо купу роботи. Хтось замовив дві машини дров, тому певно будемо працювати до ночі.

Мораль: {цей розділ в розробці, пропоизції можна озвучити в коментах}


Тож наХуй песимізм і державну регуляцію!
бабине літо 2011
bzhyk
Якби існувало державне регулювання і стандартизація в сфері розробки програмного забезпечення, то всі програмісти змушені були б писати на Delphi з базою даних на FoxPro.

Програмування стало успішним в Україні завдяки відсутності стандартизації, бо легко могло пристосуватися до швидких змін на світовому ринку.

Я пам"ятаю, як на 5-у курсі нам розповідали про правила охорони праці. Тоді заборонено було розміщати робоче місце співробітника так, щоб він сидів позаду монітора. Норма було розрахована на монітори з електронно-променевими трубками, а позаду такого монітора випромінювання було більше, ніж попереду. В цей час в університеті всі монітори вже були рідкокристалічні, і потреби в такій нормі вже не було. Втім, за таке університет могла оштрафувати інспекція з охорони праці.

Якби за Австрії була така ж зарегульованість будівельних норм, як зараз, то львівський оперний театр, який сто років стоїть на дерев"яних сваях, просто б не збудували. Проект не пройшов би затвердження в ДержАрхБудКонтролі.

"Тож наХуй песимізм і державну регуляцію!" - перефразовуючи класика.

Про HelloKitty, яка змінила світ
бабине літо 2011
bzhyk

Ото шось недавно почав мене дратувати лесюнин рожевий гардероб. Не те, що я не люблю рожеве. Просто його забагато. Так ніби інших кольорів немає. Виявилося, що то надзвичайно складно купити дівчинці дошкільного віку щось НЕрожеве.

Отакий от він вплив HelloKitty на дитячу моду.

Як виявилося: щоб усіх одіти в однакові шкарпетки зовсім не треба скуповувати всі фабрики з виробництва шкарпеток.


З історії Техасу
бабине літо 2011
bzhyk

Цей опис є просто сукупністю історичних фактів, яку не можна проектувати на події в Криму, оскільки в той час існувала зовсім інша Вестфальська система міжнародних відносин, після якої світ пережив кілька її вдосконалень у вигляді - Версальської і Ялтинсько-Постдамської.

Історія Перша. Війна за рабство незалежність.

В 1835 році прийняттям Семи Закноів відбулася зміна конституційної системи у самій Мексиці. Документ звужував федеральну децентралізацію і посилював вертикаль мексиканської влади, що призвело до повстань, підтриманими мексиканськими лібералами.

В цей час у Техас був особливим прикордонним штатом: в ньому переважали переважно англофонні колоністи, які були незадоволені забороною рабства, яке було відмінено в Мексиці наприкінці 1820-х рр. Основою економіки Техасу було вирощування бавовни, яке потребувало рабської праці. Хоча де-юре в Мексиці рабство було заборонене, де-факто в Техасі на момент початку війни за незалежність рабство було. Важливо також, що мексиканський уряд до 1835 року здійснював політику залучення іммігрантів, звільняючи їх від податків, тому в Техас переселялися вихідці зі США. Приблизна структура населення Техасу на той час: ~30 тис. англотехасців, ~ 8 тис. латинотехасців і ~ 5 тис. рабів.

Сім Законів були результатом посилення держави, яка в результаті війни за незалежність не могла утримувати власну армію для захисту від індіанців - цю функцію покладали на місцеву міліцію. За таких обставин в Техасі склалася ситуація, коли населення є озброєним і сильно незадоволеним центральною владою.

2 жовтня 1835 року в Техасі почалася війна за незалежність, коли мексиканські військові звернулися з вимогою повернути гармати, які перебували на озброєнні техаської міліції. Війна за незалежність закінчилася 21 квітня 1836 року відступом мексиканських урядових військ за Ріо-Гранде. Конфлікт був остаточно вирішений лише в 1845 році, коли Техас став 28 штатом Сполучених Штатів Америки. Увесь цей час Мексика не визнавала незалежності Техасу та не полишала спроб відвоювати його. США не надавали жодної підтримки Техасу, хоча існують відомості про численних добровольців зі США (у тому числі відставних військових), які приймали участь у  конфліктах на боці Техасу.

Англотехасці стверджували, що вони переїжджали до Техасу на запрошення мексиканського уряду  на самоврядні території, схожі до тих, що у них на батьківщині, тому вони борються за самоуправління. Поруч з тим першим прийнятим документом нової техаської влади серед інших було узаконення рабської праці.

Історія друга. Велика війна за рабство Громадянська війна.

На момент обрання Абрахама Лінкольна Прездинтом США в Техасі на службі перебувало близько 20% всього особового складу армії США. Цим з"єднанням, покликаним охороняти кордон з Мексикою командував генерал Девід Твігс, герой мексикано-американських війн. З приєднанням Техасу до Конфедерації саме з ним вели переговори уповноважені представники штату Техас. Генерал передав владі штату Техас командування над усіма підлеглими йому солдатами, а також всю власність, що перебувала під його орудою, включно зі складом 10 тис. гвинтівок. Пізніше був оголошений "людиною, що зрадила свій прапор" урядом США; комісований владою Конфедерації і призначений бойовим генералом. Але через поважний вік (понад 70 років) командування він передав після перших же сутичок.

Цікаво, що проти вступу у Конфедерацію виступало близько 25% жителів Техасу, переважно німецьких колоністів з північних штатів. В серпні 1862 року солдати Конфедерації здійснили різню німецьких колоністів біля річки Неусес. Більша частина німецьких колоністів пізніше покинули Техас, перебравшись через Ріо-Гранде: вони так ніколи і не повернулися до США.

70000 техасців служили солдатами, кавалеристами та артелеристами у конфедеративній армії . Вважалося, що техасці - навідданіші солдати Конфедерації. Їхня поява завжди піднімала бойовий дух, адже техасці були загартованим в боях з Мексикою.


Memento mori
бабине літо 2011
bzhyk
Я розповім Вам одну історію.
Історію двох чоловіків.
Двох героїв.
Перший чоловік узяв до рук меча, другий - слово.
Перший убив 20 солдатів і одного офіцера.
Другий закликав до того, щоб жити за якимись новими правилами.
Перший пограбував незліченну кількість багатіїв.
Другий казав вірити, що світ зміниться, якщо зміниться кожен з нас.
Перший благородно роздав награбоване бідним.
Другий обіцяв вічне життя після смерті.
Перший поклав великі пожертви у храмах, а те, що залишилося лишив собі на хліб і вино.
Другий хотів, щоб храми перестали бути місцем продажу ритуальних послуг, а стали місцем пошуку себе, пошуку спокою, пошуком істин і сенсів.
Перший залишився жити і помер у забутті.
Другий помер і живе вічно у нашій пам'яті.
Першого звали Варавою, другого - Ісусом.

Про немитих галичан
бабине літо 2011
bzhyk
То був одинадцятий клас. Я здавав випускний іспит з історії України. Я не пам"ятаю всіх питань, які мені попалися. Я пам"ятнаю одне з них, бо довго воно мене мучило. Питання було про радянську владу у Західній Україні в 1939-1941 рр.

Як порядний галичанин, я сказав, шо "ніц з того доброго не було", бо перше совіти провели чистку в КПЗУ (Комуністичній партії західної України) і повністю привезли новенький партапарат. Потім продовжив про злочини НКВД... Ви ж розумієте, як має відповідати порядний галичанин?

Тоді мене спитав один член комосії шось приблизно таке:

- А шо доброго принесла радянська влада?

І знаєте шо? Як порядний галичанин, я не знав, шо відповісти, бо радянська влада завжди була злом, причому абсолютним. Ну, принамні в моєму дитячому розумінні. І це була аксіома. Так от виявилося, що доблесна радянська влада дала нам, немитим галичанам, обов"язкову неповну середню освіту. І я не знав того, а тому в то повірив. І головне всім то потім доказував, кажучи, що було ж і добре в тій радянській владі.

І тривало це рівно доти, доки я не зустрів одного порядного кандидата історичних наук. Так от він мені роз"яснив, шо то звісно правда і доблесна радянська влада ту освіту таки зорганізувала. Але, як модно зараз казати, є одне але: перед тим вона розігнала систему "Просвіти", яка й займалася навчанням у містах і селах немитої Галичини.

І тоді все повернулося на круги своя: доблесна радянська влада знову стала абсолютним злом.

Мораль: вірте в казки, їх не просто так батьки розказують.

Байка про езопового кота
бабине літо 2011
bzhyk
У Езопа був Кіт. Езоп дозволяв Коту вільно ходити на двір. Езоп дуже любив свого Кота і годував його всякими кошачими смаколиками: курочкою і рибкою.

Але Котик мав одну мААААхиньку таку ізьяну: він срав за унітазом. Езоп вважав, що Кіт має срати на вулиці, адже він вільний ходити туди, коли йому заманецця. Щоразу, коли Кіт срав у невстановленому місці, Езоп бив Кота по задниці, але це ніяк не допомагало.

Щоб уберегти Кота від жорстокого поводження з тваринами у вигляді "надавань по задниці", Езоп зашив Котові анус. Тепер Кіт взагалі не сере, не получає по дупі, а Езоп не нєрвнічяє і пише свої байки.

А мораль басні: не сріть в невстановленому місці!

Про співвідношення обгортки і вартості
бабине літо 2011
bzhyk
Колись дуже давно, коли сенс мого життя полягав у тому, щоб пережити лекцію і піти на перекур, мав таку повчальну ситуацію.

Значить, в один з тих прекрасних моментів, коли сенс життя, здавалося б, реалізувався, я несподівано для своїх друзів дістав пачку цигарок, яких вони раніше не бачили. Та пачка була коричнева зі сріблястим надписом "Alliance", а самі цигарки мали білий фільтр, що тоді тільки входив у моду. Дістав пачку і закурив собі одну з тих цигарок. Вони ж у мене питають:

- Шо то в тебе за такі модні сигарети?

Я швидко зметикував, що в їхньому розумінні ці сигарети були дуже схожі на "Davidoff", що в той час вважалися чомусь німецькими сигаретами для багатих та успішних людей. Тому й кажу:

- Та то такі французькі сигарети. Загнали таваріщі за 5 гривень імпорт. В кіоску вони по 8.

Тут до слова мушу Вам сказати, що на той час ті ж самі "Davidoff" коштували десь так гривень шість. Але суть в іншому: зрозуміло, що всім закортіло попробувати того французького дива. І от стоять мої друзі по сигаретному щастю і смакують ті сигарети. Ну, та й прихвалюють по-троху: такий смак, такий дизайн, а дим кольоровий. ФірмА-короччє!

Кульмінація і розв"язка настали наступного дня, коли ми черговий раз вирішили поринути у нірвану тютюнового диму. Виявилося, що мої друзяки вирішили попантуваться ще там перед кимось і пішли всі дружно в кіоск купляти і собі елітні сигарети і, о-диво, вони коштували там всього лише 1,25 грн. Викупивши патвох, вони вирішили мене вивести на чисту воду: вони ж бо знали, шо я все курив "Прилуки", які коштували тоді 1,75 грн. На шо я їм сказав:

- Насправді не хватало мені грошей на сигарети, то я й купив, на що нашкріб. Але коли ви так вже ними почали цікавитися, і я бачив, що ви аж проситеся, щоб Вас обдурити... То чого би й ні?

Посміялися вони з мене і себе, та й пішли купляти "Alliance", щоб по тій же схемі розвести пациків чи то з Сихова, чи то з Лівандовки (ну, кому там яких треба було).

А мораль цієї басні така:
1) ні обгортка, ні вартість не має жодного значення, коли в пакунку отрава;
2) дурити друзів іноді корисно для того, щоб їх не обдурив хтось чужий; бо чужий обдурить і піде, а друг завжди пояснить мораль, коли настане час.

Рим, 11 січня 1883
бабине літо 2011
bzhyk
Це так болісно, як для птаха - літати на одному крилі. Крім того занадто розвинена самосвідомість позбавляє людину здатності діяти. Якби не це, то Гамлет одразу ж у першому акті проштрикнув би шпагою свого дядечка й цілком спокійно успадкував би королівський престол.
А моя самосвідомість хоч іноді оберігає мене і втримує від нерозважливих вчинків, але значно більшою мірою набридає мені, не дає можливості зосередитися на якомусь одному занятті. В мені наче сидять двоє людей, і коли одна людина завжди все зважує і критикує, то друга живе лиш на половину і втрачає будь-яку рішучість. Мене гнітить і та думка, що я вже ніколи не звільнюся від цього ярма, тому що, безсумнівно, чим ширшим ставатиме мій кругозір, тим глибшою ставатиме самосвідомість, і навіть на смертній постелі я не перестану критикувати вмираючого себе, якщо тільки гарячка не затуманить мій розум.
Генрик Сенкевич, "Без догмата"

Про лампочки (казка для дорослих)
бабине літо 2011
bzhyk
Розкажу я Вам казку наніч. Казку про лампочки.

В тридев"ятому мікрорайоні тридев"ятого міста нашого прекрасного государства жили були собі Мешканці. Жили не тужили і добра наживали. Дивний початок казки? Правильно: казка немає починатися з хорошого.

Значить була якась проблєма. І була та проблєма зовсім не в змієві, який викрадав найліпших дівиць, і не в злому чаклуні, який тероризував всю округу, і навіть не в лукавому суверенові тих земель. Вона була куди банальніша і страшніша: в під"їзді перегоріли лампочки! Всі до одної, уявляєте? І Мешканців то реально мучило. Так сильно мучило, що Вони півроку безрезультатно дзвонили і скаржилися Начальникові свого рідного ЖЕКа. А злий Начальник все не присилав їм Електрика, щоб вкрутити лампочки. Отак Мешканці бідували і тихенько страждали, час від часу посилаючи якогось молодця до телефонного апарата ще раз подзвонити злому Начальникові.

Так тривало півроку аж поки Начальник не зглянувся над нужденними, і Електрика їм не прислав. Але не тут то було! Електрик прийшов, а лампочок не приніс. Як наслідок, не вкрутив, а тому не було меж людському гніву. І тоді Мешканці знову вибрали молодця. І той молодець подзвонили одному Кандидатові в депутати, який ще славився на всю округу тим, що був директором одного місцевого телеканалу і знімав всілякі антикорупційні викривальні програми.

Кандидат був особистістю харизматичною: він нагрузив на Електрика, нагрузив на Начальника, нагрузив на Голову районної адміністрації, нагрузив на Заступника Мера, на самого Мера, Його дружину і тещу. І тоді Електрику дали лампочки, і Він їх вкрутив. Завсіса, оплески!

А мораль сієї басні така: молдаванам треба 4 з половиною людини, щоб вкрутити лампочки, а наші Мешканці пів білого світу нагрузили, щоб це сталося. І, звісно, Ваш покірний слуга все розуміє: вони платять за комунальні послуги і вимагають, щоб їх якісно надавали. Але чомусь цей самий Ваш покірний слуга має сили і натхнення сам вкрутити лампочки у власному під"їзді, і від цього йому руки досі не всохли. Порекомедував би я мешканцям відмовитися від послуг жеківського електрика. Якщо вже за рік раз перегорить якась проводка, то можна й скинутися дяді Васі на пісятГрамів.

Будь-яка схожість з реальними подіями випадкова.

?

Log in